Кондратюк Роман Петрович
Роман Кондратюк народився у місті Секешфегервар в Угорщині. Коли був ще зовсім малим, сім'я повернулася до України – в Ковель. Із 1985 по 1995 рік навчався в загальноосвітній школі №7, яка нині має статус ліцею, у класі з підвищеною фізичною підготовкою, де проявив себе хорошим спортсменом: брав участь у різноманітних зборах та змаганнях, користувався авторитетом у однолітків, умів зарядити гравців своєю енергією та вірою в перемогу. Цілеспрямованість та спортивний азарт робили його справжнім лідером.
Всі літні канікули Роман проводив в селі Байківці, де проживала бабуся Романа. Поряд з її хатиною футбольне поле, недалечко ліс. Це залишило неймовірні спогади про дитинство.
Після навчання в школі мав мрію пов'язати своє життя з професійним спортом. Не отримавши від батьків підтримки такого рішення, був призваний на строкову службу в ЗСУ в Національну Гвардію України, у спецпідрозділ «Біла Пантера». Після проходження військової служби працював у Києві та закордоном.
У жовтні 2007 року одружився та проживав в місті Ковелі. У 2009 році в сім'ї народилися сини- двійнята.
Здобувши професію будівельника у 2009 році в Ковельському ПТУ№5 та побудувавши для своєї сім'ї власноруч будинок, умів виконувати будь-які види внутрішніх та зовнішніх будівельних робіт. У 2021 році пройшов відбір до будівельної компанії Ізраїля, але війна зруйнувала плани.
Із перших днів повномасштабної війни чоловік став на захист України від російських окупантів. Воював у лавах 118-ї окремої механізованої бригади ЗСУ на посаді командира відділення. За старанність, сумлінне виконання обов'язків та зразкову військову дисципліну був нагороджений грамотою. Загинув Роман 26 липня 2023 року в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. За дев’ять місяців це підтвердила експертиза ДНК. 28 квітня 2024 року військового провели в останню путь у селі Вербка на Волині.
«Роман був життєрадісний, цілеспрямований, упевнений, сміливий, надзвичайно турботливий і чуйний чоловік, дбайливий татко, найкращий та люблячий зять. Людина слова – надійна та добросовісна, яка не продасть і не підведе. Не було жодної справи, яка не під силу моєму чоловікові», – так описала Романа його дружина.
Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
