Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Погіньки. (Church of the Nativity of the Holy Mother in the village of Pohinky)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Погіньки.

Історія православної парафії села Погіньки тісно пов’язана зі втраченою ще в першій третині ХІХ століття унійною обителлю отців-василіан. У 1763 році власниця Голобського ключа Теофіла Ярузельська, вдова Дерптського підкоморія Францішека Фабіана Вільги, заснувала в селі Пугин (тепер Погіньки) унійний монастир за статутом ордену Отців Василіан. Обитель була невеликою – там проживало всього восьмеро ченців. Всі споруди монастиря були дерев’яними, а територію оточував цегляний мур заввишки близько двох метрів з дерев’яними воротами та двома хвіртками. У монастирській церкві Різдва Пресвятої Богородиці знаходилася чудотворна ікона Пугинської Божої Матері, яку шанували в околицях і католики, і православні. В 1827 році було прийняте рішення про закриття Пугинського монастиря, який остаточно припинив своє існування в 1833 році. На той час монастирські споруди перебували в занедбаному стані, а майно передане православній Волинській духовній консисторії. Колишню парафію села Пугин спершу було приписано до Дрозднівської церкви, а з 1838 року – до Голобської. Церковне майно вирішено було перенести до церкви св. Георгія в Голоби, а пугинську церкву розібрати. Натомість деревину зі споруд колишнього монастиря були розібрали місцеві мешканці, що вилилося у тривалу судову тяганину, яка не дала результату. Врятовано було тільки частину цегляного муру, який зберігся дотепер.

На місці вівтаря монастирської церкви було встановлено дерев’яний хрест, висотою близько чотирьох метрів. І саме на цьому місці в 1903 році було збудовано нову дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Архітектура церкви була типового єпархіального стилю. Однонавова споруда має дві прибудовані ризниці та ширшу в плані триярусну дзвіницю. Під час Першої світової війни в церкві було облаштовано лазарет. Проте споруда без суттєвих пошкоджень пережила обидві світові війни.

Church of the Nativity of the Holy Mother in the village of Pohinky

The history of the Orthodox parish of the village of Pohinky is closely connected with the Union abode of the Basilian Fathers, which was lost in the first third of the 19th century. In 1763, the owner of the Golob key Teofila Yaruzelska, the widow of Derpt subcommittee Franciszek Fabian Vilga, founded a union monastery in the village of Puhyn (now Pohinky) under the charter of the order of the Basilian Fathers. The monastery was small - only eight monks lived there. All the buildings of the monastery were wooden, and the territory was surrounded by a brick wall about two meters high with a wooden gate and two wickets. In the monastery church of the Nativity of the Most Holy Theotokos, there was a miraculous icon of the Puginsk Mother of God, which was revered in the neighborhood by both Catholics and Orthodox. In 1827, a decision was made to close the Pugyna Monastery, which finally ceased to exist in 1833. At that time, the monastery buildings were in a state of disrepair, and the property was handed over to the Orthodox Volyn Spiritual Consistory. The former parish of the village of Pugin was first assigned to the Drozdniv church, and from 1838 - to the Golob church. It was decided to transfer the church property to the church of St. George in Goloby, and the Pugin church to be dismantled. Instead, the wood from the buildings of the former monastery was disassembled by the local residents, which resulted in a long legal process that did not yield results. Only a part of the brickwork was saved, which has survived to this day.

A wooden cross with a height of about four meters was installed on the altar of the monastery church. And it was in this place that in 1903 a new wooden church of the Nativity of the Holy Virgin was built. The architecture of the church was typical eparchial style. The one-nave building has two attached vestries and a three-tiered belfry that is wider in plan. During the First World War, an infirmary was installed in the church. However, the building survived both world wars without significant damage.