A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Голобська громада
Волинська область, Ковельський район

Історична довідка

"Де ти родивсь, те місце найдорожче,

Де ти зростав, де матінка твоя,

Мої Голоби - частка України,

Мої Голоби - рідная земля!"

В.Коренга

Голоби - селище міського типу Ковельського району Волинської області. Площа - 201.9 га. Розташоване за 27 км від Ковеля та за 46 км від Луцька по трасі Київ - Брест.

Перша згадка про Голоби датується 1544 роком. З 1795 р. до 1919 р. - волосний центр Ковельського повіту , за ІІ Речі Посполитої - волосна управа того ж повіту.

З січня 1940 року - центр Голобського району. 21.01.1958 р. Голоби приєднали до Ковельського району, згодом деякий час вони були і в складі Рожищенського району (1962 - 1963).

Щодо версій назви селища, то їх існує декілька.

1.Якщо розглядати назву "Головби" з точки зору їхніх околиць, які знаходяться в межах Волинської моренної смуги, великої кількості горбів, утворених льодовиком, то можна припустити, що найменування поселення походить саме від цих горбів: "Лисоха", "Гора Сосовського" і піщана гора на шляху Мельниця - Бруховичі.Отже, якщо "би" вживалося у значенні "ніби", "наче", то виходить, що ці горби наче лисі голови на тлі зелені.

2.За версією В.Н. Максимчука (дослідника історії краю), пізнішу зміну назви "Головби" на "Голоби" можна розглядати як "Гол лоби". Слово "лоби" в географії означає горби. Таким чином "Голі лоби" (голі горби) - Голоби.

3.В описі Луцького замку за 1545 рік повідомляється, що на будівництво моста фортеці дерево возять з Мельницької волості селяни, яких називають "головбами". За втечу та інші провини (значили селян) голили лоби (гололобі).

Існують і інші версії.

Околиці сучасних Голоб були заселені ще в добу бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), про що свідчать знахідки кам'яних виробів.

За переказами та давніми легендами, під час нашестя монголо-татар біля Голоб був зруйнований дерев"яний замок з городищем.

Перша згадка про Голоби в історичних джерелах датована 29.09.1544 року, коли у Бресті польська королева Бона (Сфорца) видала лист князю Сангушку, за яким вона уступає придбане нею Луцьке староство, а собі бере маєтки з Мельницької волості - Бруховичі, Козлиничі, Головби, якими вона володіла до своєї смерті в 1557 році, коли всі ці маєтки були приєднані до королівських володінь (Луцького замку). Господарем села стає луцький староста Олександр Семашко (1568-1601), а пізніше його син Микола Семашко(1601-1618), - за сумісництвом ключник Луцький.

За тарифами подимного податку 1629 р. Голоби, що вже належали Яну Фірлею, нараховували 98 осель, в яких жило від 600 до 1000 підданих.

Документально не підтверджено виступи голобчан проти визискувачів в 1648-1649 рр., хоча певна інформація про це поширена в історичній та краєзнавчій літературі. Свідченням активної участі місцевого населення в тогочасній національно-визвольній війні є судові скарги на заворушення селян з навколишніх сіл, а також курган - пам"ятник козакам на шляху Голоби - Радошин.

Після національно-визвольної війни експлуатація селян посилилася. Так, шляхтич Богушевський брав з голобчан подимне і подушне грішми і натурою ( на 07.06.1662р. тут було 80 дворів).

У переписі населення за 1667-1669рр. говориться, що Голоби були власністю шляхтича Богушевського.

У роки російсько-шведської війни (1700-1712), коли в Голобах у 1708 р. з"явилось шведське військо, голобчани чинили йому запеклий опір, за що чужинці дотла спалили старе село.

Старі голоби були розташовані за 3 км на північ, в районі Стахора.Основу сучасних Голоб почали закладати вздовж старого тракту Ковель-Мельниця, серед лісу.

На шляху з Погіньок до Голоб стояли кам"яні стовпи. На двох з них знаходилися хрести, а на чотирьох - фігури святих. На одному стовпі, що в центрі Голоб, навпроти парку графа Ронікера, стоїть фігура Богоматері, а з двох боків від неї - фігури святого Антонія Падуанського і Яна Непомука. Дві фігури висотою 5 метрів, а дві підвищені колони висотою до 10 метрів. Пам"ятки датовано 1711 р.Біля цих стовпів, за преказами, здійснювались молебні під час хресних ходів, що проходили в супроводі ікони Богоматері з Погиньок в Голоби. Це пам"ятка періоду насадження католицизму на Волині.

За часів володіння Голобами підляського підстолія Юзефа Ярузельського (1711-1728рр.) тут спорудили католицький костел св.Михайла.

У 18 столітті Голоби стали резиденцією магнатів Вільгів. Тут розбили великий парк із звіринцем та звели палаццо - резиденцію шляхтичів. Споруда не належала до оборонних: вистачало огорожі з трьох боків та плеса великого озера з північної сторони, хоча оборонного рова таки викопали.

В другій половині 18 ст. в центрі сучасного парку знаходився палаццо дворян Вільгів, пам"ятник архітектури піднесення парадного палацового будівництва. Садибний будиночок початку 20ст. побудований на фундаменті зруйнованого палацу, пізніше він перебудовувався. Цегляний, двоповерховий, у плані складної конфігурації.В"їздні ворота( друга половина 18ст.) є пам"яткою архітектури національного значення. Це був головний в"їзд у садибу, розташовану у центрі селища. До кінця 19 ст. в"їзні ворота вже були єдиною спорудою, що залишилася від первісної забудови. Парк при реконструкції селища був перетнутий вулицею, і в"їзні ворота втратили своє пряме призначення. Ворота цегляні, прямокутні в плані, з аркою і проїздом, покриті чотирискатним дахом.

Навколо парку ріс розкішний сад, а поряд парк. В парку росли рідкісні дерева - дев"ять видів клена, ялина з довгими (10-15см) голками, ялина, яка виділяла пахощі апельсина (коли потерти в руках).З усього розмаїття дерев залишився пірамідальний дуб та червонолистий бук. В 1916-1917рр. в палаці розміщувалвся штаб-квартира німецького військового командування.

Відомо, що власниками Голоб були Ярузельські ( з Ярузельських гербу Сліповрон).Теофіла Ярузельська, виходячи заміж за Францішека Вільгу, дербського підкоморія і генерал-майора саксонських військ, внесла Голоби з околицями в маєток чоловіка.Їхнім сином був Людовік Вільга, одружений з Маріанною Потоцькою, наступний власник маєтку, який в свою чергу, перейшов до її сина Йоахима, одруженого з Казимирою Потоцькою, дочкою Єжи Киріяка, посла і повноважного міністра Польщі в Швеції. Дочка Йоахима та Казиміри Вільгів, виходячи заміж за Каєтана Підгороденського, в майбутноьму маршалка шляхти Ковельського повіту, отримала у посаг і Голоби, які врешті-решт, разом із рукою і серцем дочки перейшли до маєтку її чоловіка Міхала Ронікера.

В 1783 році Людовік Вільга побудував церкву в ім'я святого Георгія Побідоносця, яка діє і нині.

Після входження Волині до Російської імперії в 1795 році в Голобах, що були волосним центром. налічувалося 90 дворів та 615 жителів.

Під час війни 1812 року села Голобської волості були окуповані наполеонівськими військами під командуванням австрійського фельдмаршала Шварценберга. Окупанти грабували населення, навіть церковні споруди перетворили на стайні. Зрозуміло, що місцеві жителі не могли з цим змиритись. Вони приєднувалися до російської армії і воювали в її складі проти ворога. Поблизу Голоб у той час діяв загін під командуванням Обухова, в якому було багато місцевих жителів. У вересні 1812 р. Голоби були звільнені від ворога. В цей час тут розміщувалася штаб-квартира Барклая де Толлі.

Голобчани не підтримали польське повстання 1830-1831 рр., тому, що простий народ не вірив і не бачив опори в шляхті, що його очолювала, хоча серед керівників повстання був і місцевий володар Є.Вільга.

В 1858 р. відбулося повстання місцевих селян, під час якого був підпалений маєток графа Ронікера.

Реформа 1861 року не принесла жаданого звільнення голобчанам. Кожен з 98 дворів був наділений землею, яку селяни повинні були викупити.

Важкі викупні платежі важким тягарем лягли на плечі селян. Вони були змушені найматися на роботу на підприємства, що виникали на Волині, на будівництво залізниці (1863), що проходила через Голоби. У 1876р. тут було збудовано станцію, а згодом, 1903р. - залізничний вокзал за проектом відомого архітектора О.М.Вербицького.

За переписом 1911р. в Голобах були земська поштова станція, чотирикласна школа, фельдшерський пункт, аптека, чотири крамниці, газовий млин, земська станція ремонту сільськогосподарських машин, ресторан, проводились щорічні ярмарки.

Під час революції 1905-1907рр. страйкують залізничники, вимагають скорочення робочого часу. Наляканий страйками, царський уряд навіть збільшив у Голобах кількість поліцаїв з 5 до 30.

Великих руйнувань і збитків завдала жителям Голоб Перша світова війна. В 1915р. вони змушені були евакуюватися в Харківську, Курську та інші східні губернії Росії. Брусиловський прорив, що звільнив від австрійсько-німецьких військ більшу частину Волині, не дійшов до Голоб якихось сім кілометрів, і ворожі війська зоставалися тут до укладання Брестського миру в березні 1918р.

Під час війни у Голобах дислокується штаб німецької дивізії, тилові частини. Було зруйновано 103 житлові будинки та частково підірваний Михайлівський костел.

В період 1918-1920 рр. Голоби починають знову заселятися, хоча саме селище переходить з одних рук в інші. Це були польські війська, війська Директорії. В липні 1920р. в Голобах дислокуються частини 24-ї стрілецької дивізії Червоної Армії.

У вересні 1920р. знову повертаються білополяки. За Ризьким договором, Голоби, як волосний центр, відходить до Польщі.

В роки польської окупації володарем маєтку в Голобах була Марія Подлєвська - М"яновська із Ронікерів, яка в 1935р. мала 1845 га землі.

В 30-х роках селяни Голобської гміни, як і всієї Волині, брали участь у багатотижневих страйках. Незадоволення діями польської адміністрації поширювалися і на систему освіти.

Активну діяльність розгорнули організації "Просвіти" та "Сельброу".

Прихід радянської влади у вересні 1939 року був радо сприйнятий голобчанами яких наділили конфіскованою землею. Проте вони ще не знали, що на їх чекає колективізація, що тривала до весни 1941 р.

З приходом радянської влади було створено Голобський район. В 1940р. створили колгосп ім. Сталіна, що об"єднав 256 одноосібних господарств із загальною площею 1820 га.

Мирне життя було перерване війною. Окупація Голоб німецько-фашистськими загарбниками тривала з 29 червня 1941р. до 16 березня 1944р.Під час окупації гітлерівськими головорізами, яких очолював начальник окружної поліції Еріх Каснер та начальник жандармерії Фріц Матеї, було страчено 156 чоловік, вивезено 479 чоловік для примусової праці до Німеччини. Фашистами було награбовано багато народного добра, зруйновано та спалено 602 будинки голобчан.

В перший місяць окупації в Голобах розташовується польова жандармерія, створено управу. Голова - Лимер, начальник поліції - Пашкевич.

Місцеві жителі не могли миритися з злочинними діями загарбників, вони мужньо стали на захист своєї Батьківщини. В січні 1942 р. виникла велика антифвшистська група, яку очолив Г.Мартинюк. Підпільники проводили агітаційну роботу, добували зброю та медикаменти. В діях партизан і підпільників брало участь більше 30 голобчан. Близько 280 жителів воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. За бойові подвиги 162 з них нагороджені орденами та медалями.

16 березня 1944р. районний центр був визволений військами І-го Білоруського фронту. Про подвиг героїв нагадує пам"ятник полеглим при в"їзді в Голоби та меморіальний комплекс на старому цвинтарі з братською могилою солдат.

17 липня 1944р. Червона армія визволила Ковель, фронт пішов на Захід, а селище почало відбудовувати народне господарство.

З відродженням сільського господарства було створено МТС.В 1951р.почав діяти цегельний завод, в 1960 р. - цех з виготовлення черепиці, працював райпромкомбінат, 3 пилорами, 2 вапняні печі, хлібоприймальний та бурякоприймальний пункти. В 1945р. відкрили двері Будинок культури та сільська бібліотека. В 1957р. Голоби отримали статус селища міського типу.

На 01.01.1961р. в Голобах налічувалося 552 будинки..

В 1966р.споруджено плодоконсервний завод, пекарня, ковбасний та сироварний цехи, цех з виготовлення безалкогольних напоїв. Діяла мережа торгівельних закладів (17 магазинів). В Голобах запрацювало дві їдальні, ресторан, лазня перукарня, відділення зв"язку, пошта, розвивалось сільське господарство.

Післявоєнна відбудова селища розпочалась з відновлення колгоспу. У 1959р. він отримав свою назву "Дружба".

Продовжувала працювати школа , у 1950р відчинив свої двері дитячий садок.

На даний час населення смт. Голоби складає 4373 жителів. У селищі працює НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.», дитячий садок, лікарня. Розвинена мережа магазинів, об"єктів соціально-культурного призначення.

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь