Слава нашим захисникам!
Очікуючи справедливої перемоги України ми маємо пам’ятати кожного, хто її наближав і наближає.
Коли в лютому 2014-го перші рашистські війська без розпізнавальних знаків перетнули державний кордон України, Максимові Томчуку було лише дванадцять років. Як виявилося, ворог у нашій країні залишився надовго. Хлопець виріс і після строкової служби став Захисником-контрактником. Служив він у десантно-штурмових військах ЗСУ, мав звання молодшого сержанта, позивний – Том. У 2023 році юнак отримав Подяку від командира військової частини А0593 за зразкову військову дисципліну, старанність, розумну ініціативу, проявлену в ході бойових завдань, сумлінне виконання службових обов’язків.
21 грудня 2024 року Максим загинув у населеному пункті Загризове Харківської області. Герой похований у рідному селі Малинівка. У Вівчицьку, де живуть його тато та бабуся, Максим проводив майже всі канікули. І в цих невеликих селах, і в Переспі, де навчався, і в Голобах залишилися добрі спогади про хлопця.
12 серпня 2025 року начальник групи психологічної підтримки персоналу Ковельського РТЦК та СП, капітан Віталій Калісь вручив татові солдата нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня. Відповідно до Указу Президента України ним Томчука Максима Володимировича нагороджено посмертно.
Тато ще одного нашого земляка з хвилюванням отримував сьогодні синову відзнаку: голобчанин Ігор Андрощук за взяття ворогів у полон нагороджений Золотим хрестом – почесним нагрудним знаком головнокомандувача Збройних Сил України. Вітаємо Ігоря Ігоровича, дякуємо йому за значний внесок у визволення Батьківщини від ворогів та сподіваємося на його щасливе повернення в мирну Голобську громаду.
Слава нашим захисникам! Слава Україні!
