Щур Михайло Вікторович
Щур Михайло Вікторович народився 12 листопада 1987 року в селищі Голоби Ковельського району Волинської області (на той час – селищі міського типу).
У 2005 році закінчив Голобську середню школу.
Після закінчення школи працював у Росії. У 2014 році одружився, в сім’ї народився син. Працював у місті Рожище оператором на сирзаводі.
Поїхав у Польщу на заробітки. Коли розпочалась повномасштабна війна і на нашу країну напав ворог, Михайло повернувся з-за кордону. У липні 2023 року був призваний на службу за загальною мобілізацією Ковельським РТЦК та СП Волинської області. Служив командиром відділення інженерно-саперного взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини А 4350.
13 липня 2024 року виконував бойове завдання у складі підрозділу на тимчасово непідконтрольній Україні території в районі населеного пункту Максимільянівка Донецької області. Після мінометного обстрілу з боку противника було втрачено зв'язок із молодшим сержантом Михайлом Щуром, який не повернувся до підрозділу та з того часу вважався безвісти зниклим.
Аж через рік – 15 липня – рідним повідомили, що за результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Михайла. 18 липня 2025 року Михайло Щур був похований у рідному селищі Голоби.
Під час служби був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнакою Президента України «За оборону України», внутрішньою нагородою 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ «Шлях Честі». Орденом «Хрест Героя» та орденом «За мужність» III ступеня нагороджений посмертно.
