Самкевич Сергій Андрійович

Самкевич Сергій Андрійович народився 2 серпня 1984 року на Рівненщині, у селі Голишів. Навчався у Голишівській загальноосвітній школі, після чого здобув професію тракториста в Клеванському професійно-технічному училищі. Працював трактористом у колгоспі села Зоря, згодом – у Новоставському лісництві.

12 квітня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження військової підготовки у Великобританії  став до виконання бойових завдань на фронті. Військову службу проходив у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, у складі якої захищав нашу Батьківщину від рашистів.

19 квітня 2024 року одружився з Тетяною Миколаївною, родом із Волині. Сергій став батьком для доньки Марії, 2016 року народження. У подружжя 29 вересня 2024 року народилася донечка Яна.

Після хвороби і оперативного втручання Сергій був переведений до 241-ої окремої бригади ТРО, де, незважаючи на стан здоров’я продовжував свій бойовий шлях.   

У травні 2024 року був поранений поблизу населеного пункту Побєда. Після лікування продовжив захист та оборону на Маріїнському напрямку.

Остання відпустка молодшого сержанта, командира 1-го відділення 3-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти в/ч А7376 була з нагоди хрестин новонародженої донечки. 31.10.2024 року воїн з позивним Манюня зник безвісти  в районі села Побєда Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

Після підтвердження загибелі 14.07.2025 року похований у селі Голишів Рівненської області.  У загиблого Героя залишилися мати — Світлана Данилівна, брат — Віктор.

У Голобській громаді проживають  його доньки – Марія та Яна  і дружина – Тетяна Миколаївна.

За час служби отримав відзнаку Президента України «За оборону України», був нагороджений Міністром оборони України відзнакою «За поранення», медаллю Ветеран війни – учасник бойових дій». Неодноразово нагороджувався командуванням частини грамотами та подяками за високий професіоналізм, сумлінну та зразкову службу.

Справжній патріот, вірний присязі та Україні. Його життя — приклад незламності, самопожертви та любові до Батьківщини. Він залишив по собі світлу пам’ять у серцях тих, хто його знав, і глибоку вдячність від усього українського народу. Вічна слава Герою! Герої не вмирають!