Меморіальний захід в Голобах
Сьогодні 6 травня – День нашого селища. Рік тому тут, у місці пам’яті, ми вперше вшановували наших земляків, яких називаємо Героями. Ми вшановували пам’ять про всіх загиблих Захисників, а з цієї стели на нас дивилися тридцять двоє з них.
1. Станіслав Максимчук, старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
2. Павло Редькович, старший солдат 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
3. Олег Вишневський. Старший сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Командир бойової машини.
4. Віталій Василюк, учасник АТО. 14-а окрема механізована бригада імені князя Романа Великого. Командир танка.
5. Учасник АТО Руслан Якобчук, стрілець 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Позивний - Руль.
6. Невірко Богдан – механік-водій 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч 1008. Небо.
7. Роман Антонюк. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Мав позивний Податкова.
8. Артем Баглайчук – старший стрілець 1-го аеромобільного взводу 10-ї аеромобільної роти 4-го аеромобільного батальйону 46-ої окремої аеромобільної бригади, позивний – Бат.
9. Юрій Рудчук, Агресор, оператор-розвідник 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
10. Сергій Сидорук. Старший солдат, механік-водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти в/ч А4574.
11. Микола Кость. водій 1-го механізованого взводу механізованої роти. Позивним було його прізвище – Кость.
12. Леонід Марценюк - снайпер відділення снайперів роти вогневої підтримки 54 окремого батальйону територіальної оборони 100-ї окремої бригади територіальної оборони з позивним Пелікан.
13. Дмитро Півень. Стрілець-санітар 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого мав позивний Перукар.
14. Дмитро Софронов, стрілець-помічник гранатометника в/ч А1008 із позивним Монгол.
15. Юрій Стасюк, молодший сержант, інспектор прикордонної служби із позивним Тихий.
16. Андрій Чумак. Старший оператор розвідувальної групи. Позивний – Білий.
17. Вячеслав Щесюк оператор дронів БПЛА 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, із позивним Малий.
18. Віктор Савлюк. Стрілець-помічник гранатометника єгерського батальйону. Вуді.
19. Михайло Деркач. 68а окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша. Позивний – Панда.
20. Василь Романюк. Старший оператор відділення роти протитанкових керованих ракет мав позивний Япончик.
21. Роман Іванчук. Стрілець-помічник гранатометника 100-ої окремої бригади територіальної оборони із позивним Кіндер.
22. Володимир Грищук, Дікапріо. 100-а окрема бригада територіальної оборони.
23. Роман Кондратюк. Командир механізованого відділення 118 ОМБр, старший сержант із позивним Кіндер.
24. Максим Відринський Головне управління розвідки, спецпідрозділ «Кракен», позивний – Флеш.
25. Володимир Петрук, Молодший сержант зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, розвідник Браслет.
26. Олександр Сидорук. Фокстрот . сапер відділення взводу інженерно-саперної роти.
27. Вадим Панасюк, навідник десантно-штурмового відділення. Мав позивний Панас.
28. Олександр Шевчук, 100-а окрема механізована бригада. Позивний – Швагєр.
29. Богдан Баховець, старший оператор відділення взводу ПТРК 2 механізованого батальйону 100-ої ОМБр із позивним Майдан.
30. Максим Томчук, Том, воїн-контрактник, молодший сержант 77-ої окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади ДШВ ЗСУ.
31. учасник АТО Олексій Воробець – начальник медичної служби-медичного пункту. Хотабич, Док.
32. Петро Ковальчук. Водій 1-го мінометного взводу 1-ої мінометної батареї 2-го механізованого батальйону в/ч А7028. позивний Кум.
У травні минулого року вже не було з нами учасника Курської операції в рф Віктора Мівшука. Він мав позивний Дід, але нарівні з молодими захищав Україну. Виконуючи бойове завдання, отримав поранення й контузію. Втрата здоров’я стала для нього фатальною.
Травень 2025 року на фронті в Україні відзначається високою інтенсивністю бойових дій, спробами російських військ просунутися на кількох напрямках та складною ситуацією для оборони нашої держави. Україна посилює використання дронів, зокрема далекобійних БПЛА для атак на інфраструктуру ворога. 16 травня вночі українські дрони атакують Крим, під удар потрапляє склад боєприпасів, де дислокується 126-а окрема бригада берегової оборони чорноморського флоту РФ. А двадцять третього – українська авіація завдає удару по передовому командному пункту 3-го армійського корпусу окупантів в Бахмуті (ТОТ Донецької області). За даними військових, цей удар серйозно знизив здатність окупантів планувати та проводити операції на Покровському напрямку, який на той час уже був одним з найбільш напружених на фронті.
У цей день на іншій ділянці фронту (в Ізюмському районі Харківщини) гине двадцятивосьмирічний контрактник - майстер відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки штурмової роти із позивним Ковельський. Його стежина обірвалася біля Андріївки. І скільки тих андріївок в Україні – аж понад 40, а ця для Андрія Мороза стала останньою.
У кінці минулого травня Україна вперше застосувала дрон на базі штучного інтелекту, що може доставляти два ударні БПЛА на відстань до трьохста кілометрів.
У кінці минулого травня чорна звістка прилітає до Єви Юзипчук. Її син, стрілець штурмового взводу штурмової роти з позивним Циган, уже не безвісти зниклий.
На початку червня 2025 року СБУ проводить завершальний етап військової операції «Павутина». Її ціллю стають 5 військових аеродромів на території рф.
І вже на початку червня на кладовищі села Битень встановлюють синьо-жовтий прапор, бо тут похований Захисник Олег Юзепчук, який іще 23 вересня 2024 року загинув у бою поблизу Новогродівки Покровського району Донецької області. Напружений Покровський напрямок.
У липні двадцять п’ятого Дональд Трамп заявляє про готовність відновити постачання комплексів Patriot Україні на тлі призупинення військової допомоги США, оголошеної Білим домом, Легіон «Свобода Росії» проводить рейд у глибокому тилу ворога, знищує бійців підрозділу «Ахмат», ЗСУ відновлюють низку позицій у Запорізькій області, атакують БПЛА Москву та передмістя.
У селі Голишів Рівненської області ми прощаємося із Сергієм Самкевичем. Ніхто з присутніх не в силі втішити дружину, брата, заспокоїти маму, яка просить, щоб син піднявся й глянув, як вона господарює без нього… Командир стрілецького відділення, 40-річний воїн із позивним Манюня, загинув 31 жовтня 2024 року, повернувшись із відпустки, яка була з нагоди хрестин новонародженої донечки. Напружений Покровський напрямок.
У липні двадцять п’ятого ДНК-експертиза через рік після оголошення зниклим Михайла Щура підтверджує його загибель. Командир відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону, молодший сержант Вікінг, не повернувся з бойового завдання біля Максимільянівки Донецької області. Напружений Покровський напрямок.
21 серпня 2025 року Законом України «Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу» офіційно закріплюється назва російсько-української війни — «Війна за Незалежність України». Цей документ визначає початок війни 19 лютого 2014 року. Із моменту її початку до формулювання назви проходить більше 11 років.
Більше 11 років минає з часу Іловайського котла. Усі ці роки немає звістки про дарівчанина Павла Богайчука, який зник зі зв’язку під час того масованого ворожого обстрілу біля міста Іловайськ 29 серпня 2014. Після підтвердження ДНК-експертизи навіки двадцятисемирічного зв’язківця тилового пункту управління польового вузла зв’язку 3-го батальйону Володимир-Волинської військової частини хоронять у рідному селі в 2025-му, 03 листопада.
А 7 листопада поблизу селища Котлине Покровського району Донецької області, рятуючи побратима гине стрілець-помічник гранатометника Лама – тридцятитрирічний Андрій Ліпінський. Андрій був призваний до лав ЗСУ 06 травня 2025 року.
Війна остаточно переходить у фазу виснаження, характеризуючись масштабними спробами наступу рф та інтенсивними боями на сході та півдні України. Наступом наших Захисників на території Курської області росії відтягується значна кількість російських підрозділів з інших напрямків. Через необхідність уникнути оточення українські війська переважно завершують активну фазу операції та відходять з більшої частини Курщини ще навесні минулого року.
Проте, повертаються не всі. Житель Борщівки Юрій Кравчук, двічі поранений Гайовий, у складі бригади «Магура» 9 січня 2025-го втретє виходить на позиції, а 10-го зникає зі зв’язку. 05 березня 2026 його загибель, на жаль, підтверджується.
Цієї весни наша громада попрощалася з Олегом Коренгою, якого поховали в Голобах – селищі його дитинства та юності. Провели Голоби в останню дорогу й Володимира Бурнашева. А в Поповичах, після підтвердження загибелі Олександра Мирончука, який із травня 2024 вважався зниклим безвісти, відбувся чин його похорону. У Солотвин «на щиті» повернувся Павло Філюк.
Ми шкодуємо про втрату кожного, щиро співчуваємо їх рідним і близьким ТА ПРОДОВЖУЄМО ЖИТИ. Бо ЗАРАДИ ЖИТТЯ ВОНИ ЗАГИНУЛИ. ЗГАДАЄМО КОЖНОГО З НИХ ПОДУМКИ В ХВИЛИНІ МОВЧАННЯ.
