Щесюк Вячеслав Андрійович
Вячеслав Щесюк народився 20 серпня 1999 року в селі Бруховичах Ковельського району Волинської області.
Ріс, як і всі сільські діти, допитливим, веселим, усім цікавився. Дев’ять класів місцевої школи закінчив у 2014 році. Людмила Гусар, класний керівник, згадує, як прийшов у п’ятий клас невисокий білявий хлопчик. Був старанним у навчанні, слухняним, дружелюбним. У класі його дуже любили. У Мельницькій середній школі закінчив 10 та 11 класи.
У 2016 році поступив у Здолбунівське вище професійне училище, на спеціальність монтер колії. І, здобувши професію, пішов працювати на ПЧ - 19 в Голобах (Укрзалізниця).
Славко поспішав жити. Рано створив сім'ю. Народили з дружиною Катрусею двох діток: синочка ( 4 роки) та красуню-донечку (3 роки).
У 2021 році він вирішив піти служити в ЗСУ за контрактом. Там і застала його повномасштабна війна. Був одним із перших, хто зустрів війну, вони їхали, передні, і бачили спалену техніку. Майже весь час був у гарячих точках. Один раз приїжджав у відпустку. Тоді Славік не міг натішитися своїми дітками. Радів зустрічі з мамою, меншим братом Дмитром і сестрою Іриною. До речі, тато Андрій був теж призваний до лав ЗСУ.
Загинув 27.07.2023 року в результаті ворожого обстрілу. Знищене окупантами маленьке село Масютівка Харківської області стало місцем останнього його подиху. Похований в рідному селі Бруховичах.
Побратими Вячеслава ще досі не вірять, що його немає. Бо він, з їх слів, був такий товариш, якого треба пошукати: завжди підтримував, жартував, піднімав настрій. На війні саме таких, як Славік, бракує. Як запитаєш маму, яким був її син, вона скаже: «Найкращий!»
